Проблема – численні порушення порядку доставляння обов’язкового примірника документів юридичними особами усіх форм власності та фізичними особами, які виготовляють та публікують відповідний обов'язковий примірник документів.
1. Визначення проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання
Головним інструментом реєстрації документів у більшості країн світу є система обов'язкового примірника документів, що існує в Україні з 1919 року. В 1999 році було прийнято Закон України «Про обов’язковий примірник документів», де на державному рівні було визначено види документів правочинного депонування, установи-депозитарії та установи-депозитори, а також правила депонування, які визначають кількість обов'язкових примірників документів, строки їхнього передавання та умови оплати поштових витрат. Проте, сьогодні вказаний Закон не відповідає новим вимогам ринкової економіки, інформаційних технологій і видавничої сфери. Це стосується, в першу чергу, оперативності надходження документів до установ-депозитаріїв і контролю за своєчасним доставлянням обов'язкового примірника документів.
Оперативність надходження документів надзвичайно важлива для вирішення питання централізованої каталогізації, удосконаливши яку можна отримати значну економію державних коштів у масштабах всієї країни. Для цього необхідна тільки дисципліна виробників документів, що полягає у якнайскорішому доставлянні обов’язкового примірника документів.
Складна економічна ситуація в країні, зростання кількості видавців, фактична відсутність контролю за виконанням Закону України «Про обов’язковий примірник документів» призвели до того, що у фонди найбільших книгосховищ надходить 70―80 відсотків видань, що друкуються в країні.
Головною причиною такої ситуації, на думку більшості одержувачів обов’язкового примірника документів, є відсутність спеціального державного органу контролю за повнотою надходження всіх видів документів і штрафних санкцій за невиконання названого вище закону.
Суть проблеми, на розв’язання якої спрямовується проект, полягає у численних порушеннях порядку доставляння обов’язкового примірника документів його виробниками.
Вирішення порушеного питання вбачається можливим шляхом внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення доставляння обов’язкового примірника документів.
2. Цілі державного регулювання
Ціллю державного регулювання є попередження порушень порядку доставляння обов’язкового примірника документів, впровадження дієвих заходів, спрямованих на запобігання порушенню відповідного законодавства.
Механізмом досягнення вказаної мети є передбачення у проекті положень стосовно внесення змін до деяких законодавчих актів України в частині запровадження лише безоплатного обов’язкового примірника документів, визначення державних органів, що забезпечуватимуть контроль за його доставлянням, а також встановлення відповідальності за недоставляння обов’язкового примірника документів, а також порушення строку доставляння обов’язкового примірника документів.
3. Визначення та оцінка усіх прийнятних альтернативних способів досягнення зазначених цілей
Під час підготовки законопроекту було опрацьовано три альтернативних варіанти досягнення зазначених вище цілей.
Перший варіант передбачає вилучення поняття «безоплатний обов’язковий примірник документів» із законодавства, а національний інформаційний фонд України — формувати на платній основі, виділяючи кошти на придбання документів у їхніх виробників. Така позиція підриває авторитет України як країни-учасниці міжнародних довгострокових програм «Всесвітній бібліографічний облік», суперечить прийнятим міжнародним нормам і вимогам функціонування системи обов’язкового примірника. Так, згідно з рекомендаціями Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій, виробники документів передають обов’язковий примірник документів до відповідних установ на безоплатній основі. Робиться це для створення ресурсної бази комплектування повного національного бібліотечно-інформаційної фонду як частини культурної загальносвітової спадщини. Цей принцип комплектування закладений в чинному Законі України «Про обов’язковий примірник документів».
Пропозиція вилучити поняття «обов’язковий безоплатний примірник» і ввести оплату примірників замовниками з державного бюджету матиме негативні наслідки. Державі, щоб компенсувати виробникам ці витрати, буде потрібно виділяти величезні кошти на закупівлю всіх видів друкарських творів, видань для сліпих, офіційних документів, аудіовізуальної продукції, електронних видань, неопублікованих документів. У бюджеті вони навряд чи знайдуться.
Слід зазначити, що інститут обов’язкового примірника документів пов’язаний з охороною авторських прав, а також із забезпеченням конституційних прав громадян на вільний доступ до інформації. Якщо ліквідувати інститут обов’язкового безоплатного примірника докуметів, то мільйони читачів будуть відрізані від науково-технічної та довідкової інформації. Ліквідувавши фундамент, важко орієнтуватися на збереження міцності та надійності складної конструкції, що створювалася століттями і служила вірою та правдою багатьом поколінням українців на благо науки, культури, освіти, духовного розвитку нації.
Викладене вище дає підставу для відмови від такого варіанту вирішення порушеної проблеми на користь інших.
Другий варіант ― на законодавчому рівні передбачити, що обов’язковий примірник буде надходити до одного спеціально уповноваженого органу державної влади, який забезпечуватиме зберігання й ведення державної поточної бібліографії. Обов’язковий примірник візуальної та аудіовізуальної продукції України буде розділений між його одержувачами — Національним центром ім. Олександра Довженка Мінкультури України і Центральним державним кінофотофоноархівом; аудіопродукції — надходитиме Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського. Одержувачем обов’язкового примірника усіх видів видань для сліпих і слабозрячих, виготовлених шрифтом Брайля, збільшеним шрифтом, способом теплографіки, буде отримувати Центральна бібліотека ім. М. Островського Українського товариства сліпих.
Прихильники цього варіанту стверджують, що бібліотеки й інші установи мають комплектувати свої фонди згідно із визначеним профілем комплектування за рахунок коштів, виділених з державного бюджету.
Крім того, обов’язковий примірник документів фактично залишається у Києві (5 прим.), Львові, Харкові, Одесі. Бібліотеки інших регіонів повинні купувати книги, тобто двічі сплачувати за обов’язковий примірник документів, яким вони не мають змоги користуватися. Це спричиняє дискримінацію населення України за місцем проживання.
Зменшення кількості обов’язкових примірників документів призведе до зменшення їх вартості та зменшення порушень у відповідній сфері.
Оскільки в момент економічних реформ фонди найбільших бібліотек України не можна позбавити такого джерела наповнення, вказаний варіант вирішення проблеми з доставлянням обов’язкового примірника документів є неприйнятним.
Третій варіант — знайшов своє відображення у положеннях проекту.
Так, проектом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині встановлення відповідальності за недоставляння обов’язкового примірника документів, а також порушення строку доставляння обов’язкового примірника документів (Кодекс пропонується доповнити новою статтею 1867 та внести зміни до статті 255), а також до законів України «Про обов’язковий примірник документів», «Про видавничу справу» та «Про бібліотеки і бібліотечну справу» в частині запровадження лише безоплатного обов’язкового примірника документів, та визначення державних органів, що забезпечуватимуть контроль за його доставлянням.
4. Механізм та заходи, що пропонуються для розв'язання проблеми
Проектом запропоновано встановити відповідальність у вигляді штрафу за недоставляння обов’язкового примірника документів, а також порушення строку доставляння обов’язкового примірника документів (штраф від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Зазначаємо, що ця сума є обґрунтованою у порівнянні з втратами, які матиме суспільство через недоставляння документів у національні фонди держави. Крім того, деякі видання, зазвичай подарункові, коштують набагато більше, ніж запропонована сума штрафу.
Наприклад, у США за кожен недоставлений примірник штраф становить не менше 250 дол., а при повторному порушенні він сягає 2500 дол., у Канаді — 25 тис. канадських доларів, у Франції — 500 тис. франків. У Російській Федерації розглядається питання щодо введення штрафних санкцій від 10 до 30 мінімальних розмірів оплати праці, що становить від 1400 до 4200 дол. США.
У зв’язку з цим, проектом пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 1867 в частині встановлення відповідальності за недоставляння обов’язкового примірника документів, а також порушення строку доставляння обов’язкового примірника документів (штраф від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Крім того, Закон України «Про обов’язковий примірник документів» розподіляє функції контролю за доставлянням обов’язкового примірника між його одержувачами — центральними і місцевими установами, що спричиняє плутанину, оскільки з приводу одних і тих самих недоставлених видань до виробника звертаються різні одержувачі, причому в різний час. У такий спосіб неможливо забезпечити ні формування єдиного інформаційного простору, ні створення повноцінної національної та краєзнавчої бібліографії. У зв’язку з цим, проектом запропоновано передбачити, що контроль за доставлянням обов’язкового примірника документів мають здійснювати спеціально уповноважені органи з питань реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, у сферах інтелектуальної власності, архівної справи, кінематографії, які є одержувачами обов’язкового примірника документів
5. Можливість досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта
У разі прийняття Закону буде запроваджено лише безоплатний обов’язковий примірник документів, чітко визначено коло органів державної влади, що забезпечуватимуть контроль за його доставлянням, а також встановлено відповідальність за недоставляння обов’язкового примірника документів та за порушення строку доставляння обов’язкового примірника документів. Тобто, прийняття Закону дозволить попередити порушення законодавства про доставляння обов’язкового примірника документів.
6. Очікувані результати від прийняття регуляторного акта. Аналіз вигод та витрат
Опис прогнозованих вигод та витрат у разі прийняття регуляторного акта:
| Суб’єкти | Вигоди | Витрати |
| Держава | – ведення поточної державної бібліографії і статистики друку; – комплектування та збереження Державного архіву друку; – комплектування фондів найбільших національних бібліотек; – комплектування обласних універсальних наукових бібліотек регіональним обов’язковим примірником документів; – пропаганда кращих актуальних видань у розгалуженій мережі бібліотек України; – сприяння розповсюдженню вітчизняних видань у зарубіжних країнах завдяки міжнародному книгообміну, який ведуть найбільші бібліотеки України; – посилення державного регулювання та контролю; – запобігання порушенням законодавства про обов’язковий примірник документів. | Додаткові витрати відсутні |
| Суб’єкти господарювання | – безоплатна реклама творів у виданнях державної бібліографії, покажчиках новинок, електронних каталогах одержувачів обов’язкового примірника документів; – увічнення творчості кожного автора та продукції видавців у книгосховищах, а з часом можливість їх збереження у цифровому форматі; – допомога в захисті пріоритету видавців і авторських прав, коли виявляються випадки контрафактного виробництва видавничої продукції. | Витрати в межах законодавства, пов’язані з виданням та доставлянням обов’язкового примірника документів |
| Громадяни | – реалізація конституційного права на інформацію, задоволення освітніх, духовних і соціальних потреб громадян; – примноження інтелектуального потенціалу нації; – доступність і якість вітчизняної книги; – наявність необхідної літератури в бібліотеках. | Додаткові витрати відсутні |
Виходячи з даного аналізу вигод і витрат, втрати є меншими від вигод, що підтверджує необхідність даного регулювання.
7. Обґрунтування строку дії регуляторного акта
Термін дії Закону є необмеженим у часі до прийняття нового законодавчого акту або втрати ним чинності.
8. Показники результативності регуляторного акта
Основним індикатором результативності мають стати збільшення кількості обов’язкових примірників документів, що надходять до їх одержувачів, поповнення фондів бібліотек.
Показником результативності Закону мають стати дані про оперативність надходження документів до установ-депозитаріїв, що дозволить здійснювати належний контроль за своєчасним доставлянням обов’язкових примірників документів.
Окремі положення законопроекту обговорювалися 21 серпня 2010 року під час засідання «круглого столу» на тему: «Удосконалення законодавства у сфері доставляння обов’язкового примірника документів», яке було організовано Державною науковою установою «Книжкова палата України імені Івана Федорова» спільно з Держкомтелерадіо.
Крім того, законопроект було оприлюднено на офіційному веб-сайті Державного комітету телебачення та радіомовлення України (www.comin.gov.ua) у підрозділі «Проекти регуляторних актів» розділу «Регуляторна діяльність», а також у підрозділі «Проекти законів» розділу «Законопроектна діяльність».
9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта
Базове відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватись до дня набрання чинності цим Законом.
Повторне відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься через рік з дня набрання ним чинності. Держкомтелерадіо підпорядковується Книжкова палата України, яка в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одержує безоплатні та платні обов'язкові примірники всіх видань, випуск яких здійснюється суб'єктами видавничої справи в Україні. Зазначена інформація поширюється засобами масової інформації та надсилається в управління преси та інформації обласних державних адміністрацій. На підставі зазначених даних Держкомтелерадіо зможе здійснювати повторне та періодичне відстеження результативності регуляторного акта.
Періодичне відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься Держкомтелерадіо раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта.
Крім того, відстеження результативності акта також здійснюватиметься спеціально уповноваженими органами з питань реалізації державної політики у сферах інтелектуальної власності, архівної справи, кінематографії, які є одержувачами обов’язкового примірника документів
Голова Комітету Юрій Плаксюк